Після смерті І. Мазепи на загальній раді старшина та Військо Запорізь­ке під головуванням кошового отамана К. Гордієнка 5 квітня 1710 р, обра­ли гетьманом України (в еміграції) Пилипа Орлика. Він походив із чесько-польського роду. Закінчив Києво-Могилянську академію, працював спочат­ку в канцелярії київського митрополита, а згодом - у гетьманській канцеля­рії. Відомий як письменник і поет.

Після обрання гетьманом П.Орлик розробив широкий план визволення України, уклавши союз зі Швецією (шведського короля було визнано проте­ктором України), Кримом, Туреччиною. Навесні 1711 р. з 16-тисячним за­порізьким військом і татарським допоміжним корпусом він рушив в Україну. На Правобережжі його з прихильністю зустрічало населення, під його бу­лаву переходили правобережні полки. Розбивши під Лисянкою армію ліво­бережного гетьмана [.Скоропадського, П.Орлик підійшов до Білої Церкви. Але подальші його плани були перекреслені фактичною зрадою татарських союзників, які почали грабувати місцеве населення. Тому він змушений був відступити та повернутися до своєї штаб-квартири у Бендерах. Після підпи­сання у 1713 р. Андріанопольського миру між московським і турецьким урядами П Орлик зрозумів, що його надії на визволення України відклада­ються у далеку перспективу.

Завзятий мазепинець не зневірився. Живучи впродовж десятиліть в еміграції (у Швеції, Німеччині, Туреччині, Греції), він до самої смерті (1742) не припиняв боротьби, використовував кожну нагоду на пошуки нових сою­зників проти Москви, прагнув зацікавити їх українською справою. Багато робив для того, щоб європейські держави отримували правдиву інформа­цію про життя України. Справу Орлика продовжили його син Григорій та мазепинці-емігранти, яких називали в Європі апостолами Української не­залежної держави.

Права и свободы граждан
К началу XX века российское общество в значительной степени оставалось традиционным, а государственность - архаичной. Россия нуждалась в системной модернизации, которая бы придала импульс дальнейшему развитию страны. Для этого следовало реформировать то, что было краеугольным камнем всей Российской государственности - своеобразное право ...

Иные направления реформирования
В довольно короткие сроки правительство П. Столыпина сумело не только реализовать аграрную реформу, но и административные реформы, которые охватили бы (помимо аппарата Министерства внутренних дел) выборные городские власти, суды и полицию. За этими мерами должны были последовать реформы в армии и на флоте, уравнение в правах старообрядц ...

Рабочее и крестьянское движение в 1900 - 1903 гг.. Начало пролетарского этапа освободительного движения
Как вам уже известно, из курса VIII класса, с середины 90-х годов начался новый, пролетарский освободитель - этап освободительного движения, который завершился в 1917 г. победой Великой Октябрьской социалистической революции. Глубочайший переворот в рабочем и революционном движении связан с именем Владимира Ильича Ленина. В 1895 г. по ...